Державна скарбниця поповнилася значним фінансовим внеском від британських партнерів. За офіційною інформацією Міністерства фінансів України, Київ отримав фінальну частину макрофінансової допомоги обсягом 752 мільйони фунтів стерлінгів, що в еквіваленті становить близько одного мільярда доларів США. Ця сума надійшла в рамках глобальної ініціативи країн Великої сімки ERA. Надані ресурси мають виключно цільове спрямування — вони підуть на фінансування Сил оборони та зміцнення національної безпеки.
Історія цієї кредитної лінії розпочалася навесні 2025 року, коли очільник українського Мінфіну Сергій Марченко та британська канцлерка казначейства Рейчел Рівз уклали масштабну угоду загальною вартістю 2,26 мільярда фунтів стерлінгів. Попередні транші обсягом 1,5 мільярда фунтів були успішно перераховані Україні у березні та квітні минулого року. Головна особливість цієї тридцятирічної позики полягає в тому, що її обслуговування та погашення не збільшить боргове навантаження на український бюджет. Усі виплати здійснюватимуться виключно за рахунок прибутків, згенерованих конфіскованими та знерухомленими суверенними активами Російської Федерації.
Паралельно з британською допомогою, український уряд готується до надходження фінансів з інших міжнародних джерел. Зокрема, у лютому 2026 року Європейський Союз остаточно затвердив новий механізм кредитування на суму 90 мільярдів євро. Цей пакет, прийняття якого тривалий час блокувалося урядом Віктора Орбана, вдалося розморозити завдяки зміні політичної кон’юнктури в Угорщині — новий прем’єр-міністр Петер Мадяр запевнив, що Будапешт більше не чинитиме перешкод. Згідно з умовами ЄС, дві третини цих коштів підуть на військову допомогу, а решта — на соціальні та бюджетні видатки.
Економісти зазначають, що внутрішніх ресурсів для покриття державних видатків Україні вистачить щонайменше до кінця весни. А вже у червні Київ очікує на отримання перших частин допомоги від Європейського Союзу, а також на транші від Міжнародного валютного фонду та Світового банку, за умови успішного ухвалення необхідних реформаторських законопроєктів.
Джерело: Уніан