Сучасний стан української економіки демонструє тривожну тенденцію до згасання. Якщо у 2023 році зростання реального ВВП становило 5,5%, то за підсумками 2025 року цей показник впав до 1,8%. Наразі економіка країни сягає лише 79% від рівня останнього довоєнного року. Проте проблеми коріняться глибше: навіть у мирні десятиліття (1995–2021) Україна половину часу перебувала в рецесії, а середньорічне зростання у 2010–2020 роках складало лише 0,5% — найгірший результат у Європі.
Структура та якість поточного зростання
Основним драйвером економіки у 2025 році стало сукупне споживання (приватне та державне), яке зросло на 13,2%. Однак експерти ставлять під сумнів якість такого підйому:
- Природа доходів: Зростання зарплат зумовлене дефіцитом кадрів, а не реальною ефективністю чи продуктивністю праці.
- Імпортна пастка: Близько 50% споживчого кошика складають імпортні товари. Це означає, що витрати населення стимулюють економіки інших країн, створюючи від’ємний внесок у власний ВВП через торговельний дефіцит.
- Інфляційні ризики: Реальна інфляція за 2025 рік склала 12,7%, що значно вище за медійно привабливі показники. Це тисне на купівельну спроможність і змушує домогосподарства переходити до режиму економії.
- Залежність від допомоги: Витрати держсектору та соціальні виплати критично залежать від міжнародних траншів, стабільність яких під загрозою через політичні чинники (наприклад, позицію Угорщини або переговори з МВФ).
Інвестиційний ландшафт
Хоча капітальні інвестиції формально зросли на 26,4% порівняно з довоєнним періодом, у валютному еквіваленті це зростання нівелюється падінням гривні на 52%.
Більшість внутрішніх інвестицій наразі сконцентрована в оборонному секторі, що є вимушеним кроком, а не стратегією довгострокового цивільного розвитку.
Бар’єри для відновлення
Навіть за умови припинення бойових дій, Україна стикається з фундаментальними викликами, які описує економічна модель Солоу:
- Знос капіталу: Обладнання та інфраструктура потребують масштабної заміни, на яку немає власних коштів.
- Демографічна криза: Повернення мігрантів та прихід великих інвесторів гальмуються через високі безпекові ризики, що залишаться навіть після перемир’я.
- Зовнішня кон’юнктура: Сприятливі умови 2000-х років (високі ціни на метал та хімію) навряд чи повторяться. Очікуване зростання цін на енергоносії та добрива може перекрити доходи від експорту продовольства.
Шлях до якісного зростання
Консервативний прогноз на найближчі п’ять років передбачає лише 1–1,5% зростання ВВП на рік. Щоб розірвати це коло та вийти на шлях сталого розвитку, Україна не може покладатися лише на накопичення фізичного капіталу чи кредити.
Реалістична стратегія має базуватися на:
- Впровадженні технологічних та управлінських інновацій.
- Реальній демонополізації ринків.
- Розбудові міцних державних інституцій.
- Кардинальному підвищенні продуктивності праці.
Лише перехід від “економіки споживання та ресурсів” до “економіки технологій та ефективності” дасть Україні шанс на стабільне майбутнє.
Джерело: InterFax